В.Брюсов. Женщине
Ты - женщина, ты - книга между книг,
Ты - свернутый, запечатленный свиток;
В его строках и дум и слов избыток,
В его листах безумен каждый миг.
Ты - женщина, ты - ведьмовский напиток!
Он жжет огнем, едва в уста проник;
Но пьющий пламя подавляет крик
И славословит бешено средь пыток.
Ты - женщина, и этим ты права.
От века убрана короной звездной,
Ты - в наших безднах образ божества!
Мы для тебя влечем ярем железный,
Тебе мы служим, тверди гор дробя,
И молимся - от века - на тебя!
_______________________________
Жінці
Ти жінка, ти мов книга поміж книг,
У згорнутім сувої ти відбита;
В нім надмір слів, що у рядках розлитий,
Наповнює шаленством кожну мить.
Ти - жінка, ти напій відьомський клятий!
Вогнем пече - проникне лиш в уста;
Але хто п’є – змовкає неспроста
І славословить серед мук завзято.
Ти - жінка, і ти прАва цим завжди.
Від віку вбрана в зоряну корону,
В безоднях наших образ неба - ти!
Залізне тягнемо ярмо до скону,
Руйнуємо для тебе гори в прах,
І молимось на тебе – у віках!