Коли приходиш із роботи рано,
Щей усмішка весела засіяє,
І щиро скажеш : - Як я скучив, мамо ! -
Дороще слів для матері немає.
Я за тобою синку, теж скучаю,
Така вже наша вдача матерів,
Що кожна за дітей переживає,
Щоб все було гаразд, ні хто щоб не хворів.
Для тебе, щось смачненьке приготую,
І про життя успію розпитати,
Ти поспішаеш вже в сім"ю, другую,
Я розумію все, на то твоя я мати.
Старiю вже й волосся в сивині,
Й роки не зупинити - відлітають,
Та не жаліюсь я - Господь мені,
Велике щастя дав - два сина маю.
Iх, порівну кохаю до безтями,
За них, життя готова я віддати.
Один із них давно не має мами,
Йому на жаль бабуся я - не мати.
Але ж не всі такого щастя мають,
Не кожну матір, можна матір"ю назвати,
А я щастлива, бо мене так називають -
Я маю сина - що не кожна може мати!