Вероника Тушнова
Мне говорят:
нету такой любви.
Мне говорят:
как все,
так и ты живи!
Больно многого хочешь,
нету людей таких.
Зря ты только морочишь
и себя, и других!
Говорят: зря грустишь,
зря не ешь и не спишь,
не глупи!
Всё равно ведь уступишь,
так уж лучше сейчас
уступи!
...А она есть.
Есть.
Есть.
А она - здесь,
здесь,
здесь,
в сердце моём
тёплым живёт птенцом,
в жилах моих
жгучим течёт свинцом.
Это она - светом в моих глазах,
это она - солью в моих слезах,
зренье, слух мой,
грозная сила моя,
солнце моё,
горы мои, моря!
От забвенья - защита,
от лжи и неверья - броня...
Если её не будет,
не будет меня!
...А мне говорят:
нету такой любви.
Мне говорят:
как все,
так и ты живи!
А я никому души
не дам потушить.
А я и живу, как все
когда-нибудь
будут жить!
______________
Кажуть мені:
де та любов? – облиш!
Кажуть мені:
живи,
як і всі, простіш!
Надто багато хочеш,
немає таких ніде -
марно лише морочиш
ти й людей, і себе!
Нащо, кажуть, твій сум,
Чом не спиш й не їси,
не дурій!
Поступитися мусиш,
Поступися тепер
Й не жалій!
...А вона є.
Так.
Так.
Чує мене,
як
знак,
в серці моїм
птахом живе малим,
в жилах моїх
ллється свинцем палким.
Це ж бо вона - світлом в моїх очах,
Їй завдяки – сльози мої гірчать,
слух мій і зір,
сила нещадна моя,
сонце моє,
гори мої, моря!
Від непам’яті – захист,
від лжі і невір’я - броня...
Якщо її не буде,
не житиму я!
…Всі кажуть мені:
де та любов? – облиш!
Кажуть мені:
живи,
як і ми, простіш!
А мій у душі жар
жоден не переміг.
А я і живу, як всі
в прийдешній
житимуть вік!
2012