В очах її живе безодня,
Буває часто ій самотньо.
Ледь вловимо всміхається,
Щастя й біль перетинаються.
Вона містична й загадкова,
Вбрання її то темне, то кольорове.
Багато чого в житті відбулося.
Вітер тихо грає її світлим волоссям.
Вона, як кішка, горда але грайлива.
Її надихає осіння злива.
Далеких мандрівок манить дорога.
Вона мало кому вірить - тільки собі і в Бога.
Дівчина страшенно гарна, вродлива,
Хоча доля її іноді зрадлива.
То весела, то сумна і п'яна
І все ж мені така мила й рідна Тетяна.