Я почуваю себе розбитою,вiтрами розмитою,
на хвилину закриваю долонями,ображену душу,
торкайся невчасно мого тiла,
я завмираю ти зникаеш як сон,як я i хотiла…
Вiзьми у обiйми сердце,душу i почуття,
ти бiльше не вiдчуваеш мене,зникаю у небуття…
хвилини стiкають ображено,злий вiтер зникае,
як сльози блищать на моiх щоках вiн не помiчае…
самотня,нестримна,
нiкому не потрiбна,
надiйна,невчасна,
лише йому пiдвласна,
напевно не в перше вiд почуттiв залежна,
розбита,розмита i його сердцем втрачена…