двi хвилi

Мария Гончаренко Бодак
ми так завжди йдемо
твоє праве плече заступає моє

я не пам'ятаю наших розмов
бо мовчимо всю цю повільну дорогу

але пам'ятаю світіння бань
у ще молодому тремтливому листі

в його шелестінні чути слова
вголос не мовлені

так розмову ведуть серця

твоє схоже на голуба що туркоче
а моє голубкою ухиляється

ми дві хвилі що наздоганяють
одна одну від річки до океану

як дістанемось океану - станемо
ти рифом його а я рибкою...

пам'ять тишею снить...
твоє праве плече заступає моє
*