він, її шкіри торкаючись, дивиться часом в очі –
змучені від безсоння, страшно дитячі й хворі.
він захворів. він нічого не хоче,
тільки б із неба їй діставати зорі.
лікар казав про гроші, ще – про спільну застуду.
добре б світ за очі, може, кудись в Карпати.
він навіть ладен змінити свою амплітуду,
і, якщо це потрібно, довго чекати.
що таке час? вічний годинник і надія на фатум.
він розуміє: майбутнє життя – не цитати.
все, чого прагне: аби називали татом,
діти від тої, з ким лягає він спати.