Відлетіло його серце,
А душа завжди живе
І нехай зарите тіло
У землі тепер сирій
Тільки мила його ненька
Буде завжди пам’ятати,
Що єдиним був той син,
Що від нього відірвати
Важко було погляд милий.
Він повінчаний з судьбою,
Обірвала, лиш узрівши
Все життя його ріка.
Тільки вірили, що прийде,
Сяде поряд,
Випє чаю,
А тепер він спочиває,
І на матір з того світу
Вже без слів він поглядає,
Бо і там її кохає.