Далекий я від всього світу,
Далекі спогади мої,
Життя прожив і не помітив,
Як заросли поля, гаї.
Химерна правда знову тліє
Про те кохання молоде,
Як я надіявся і мріяв,
Як листя падало руде.
Як всі казали, що я інший,
Вже стихли втрачені слова,
Тепер я напишу у віршах
Чому боліла голова.
Тепер я знаю свою долю,
Тепер без тебе я живу,
Світити сонечку дозволю
На добру посмішку твою.
Щоб ти забула про минуле
І впевнено і легко йшла,
І як ім*я моє почула
Не розривалася душа.
Колоссям жовтим понеслося
Від рук привабливих твоїх
Чорняве осені волосся,
Із вуст той незабутній сміх.
Та все так просто, що не знаєш,
Кому дістанеться товар:
Ніколи вже не покохаєш
І не відчуєш цей удар.