ТопОля

 

Гне шевченківську тополю
Вітер на дорозі.
Якщо стрів свою недолю,
Обійти не в змозі.

Хто зна, де вона береться?
Лишенько та й годі!
Як не глянь, все поруч в’ється
Зіллям на городі.

Якби мати дужі крила,
Полетів би птахом.
Та де брати тую силу
Марити над дахом?

Десь далеко долу гнеться,
Хилиться тополя.
Мабуть, знов- таки озветься
Для когось недоля.

Але кажуть, все минеться
Та відійде лихо.
Серце радістю заб’ється.
Віра – наша втіха!


Картина Т.Г. Шевченко Тополя.