Омрiяна,
солодка,
неозора,
закохана,
безжально-громiздка,
бринить весна
у поступах вiзка,
старезного безхатька-Чорномора.
Наввипередки - шлях численних хиб
стримить, мов той язик, до небокраю.
Хмар боязких сiрезна снула зграя
рядниною вкрива скаженну глиб.
Смакує мла. Та груди затiснi.
П'яти чуттям рецепторiв замало.
Зима згорта брудне жовтаве сало.
Мов гуталiн - прогалини маснi.
Анархiя?
Двовладдя?
Перемир'я?
Гравецька хiть?
Спiвпраця?
Люта сiч?
Вiдповiсти не вистачить сторiчч, -
то дощ перемага,
то вогке пiр'я.