За дальній обрій сонце пада,
Хмарки золотить по краю.
Стискає серце ночі вада -
Шукати йдеш любов свою.
То втеча від себе самої,
То втеча від людей - усіх.
На мить стаєш немов німою,
І йдеш крізь гомін, говір, сміх...
Хутчіш, моя красива Панно! -
Подаль від чорної межі.
Де ж та любов - Фата Моргана?..
Де світ загублений душі?..
Та ти спиняєшся поволі,
Стоїш - самотня однина.
Мов в повінь течія тополю,
Тебе цей натовп обмина.
Знов рушиш... Пізно! Плачуть зорі,
Бо знають сонечка малі,
Що то не Сонце - твоя доля
Скотилася за край Землі...
http://www.stihi.ru/2012/02/13/6597 - русский перевод Эхо Эхооо