***

Білий вірш у чорному зшитку.

 

Білий вірш у чорному зшитку - це коли у багатті

твоїх палких слів догорають мої почуття, немов

сухі віти тієї верби, що  колись тут росла на піщаному

, а значить непевному  підгрунті  нашого кохання.

грунт висох, бо нестало джерела  кохання-

 і тепер висохла й верба   ЇЇ сухі віти ламаються

од кожного пустотливого дотику  вітру

ламаються і тріщать...тріщать і ламаються....

мов оці вдавно-палкі слова,

які сиплються і сиплються із давно уже сухих грудей......

 

зупини цей мертвий потік

те  що вмерло- не оживе....

те що закінчилося- не розпочнеться....

 

 

а під вербою все сиплеться і сиплеться мертвий пісок...........