Що то за вишня?
В осінній тиші
зламане віття
вітер колише...
Зламане віття
пишно квітує,
ніби про весну
осінь сумує...
Було кохання
в нас потаємне,
та ми в мовчання
грали взаємно...
А ми кохання
свого боялись.
та ми від нього
не заховались...
а мої руки...
а твої очі...
То наші муки,-
безсонні ночі...
Як поцілунок,
погляд останній
твій подарунок
перед прощанням.
Хоч розпрощались...
хоч розійшлися,
та й досі квітне
зламана вишя....
А хто проходить.
так їх дивує,
"-Що ж то за вишня.
що так квітує?..."
Зламаним віттям
личе крізь роки,
щоб повернути
згублений спокій.
Ти нас пробачиш.
зламана вишня,
Бо нас розсудить
тільки Всевишній...
Він тільки знає,
Як ми страждали...
За ради близьких,
Вишню зламали....
С Зіновська. 1990.