Розплелися в дощах сиві коси осіннього неба
Розгубились сріблясті краплинки води
Ти із сумом сказав, що мовчати не варто...не треба...
Ти мені розкажи, що на серці болить -розкажи....
Не сумуй.Все минає.
І дощі...і печалі...
Лиш любов не вмирає,
Ти повір, я це знаю...
Не сумуй-час стирає
І образи....і втрати...
А любов не вмирає,
Зберегти її варто.
Розкажи, як туман огортав твої плечі і руки...
Як із синіх очей спогляда неминучості тінь...
Що у парі тепер із коханням довічна розлука...
І нема порятунку!!! Я вірю, єдина...А в тім...
не сумуй, все минає
І дощі і печалі...
А любов не вмирає,
Ти повір, я це знаю.....
Ти не плач, я і так розумію, кохана,-це ОСІНЬ...
ЇЇ фарби не схожі на ті, що були у весни...
Тільки як мені бути- тебе я кохаю ще й досі...
Але ти розлюбила мене. В тім я винен....Прости...
Не сумуй, час стирає
і образи і втрати
Лиш любов не вмирає
Берегти її варто.
Не сумуй, все минає
І дощі...і печалі....
Лиш любов не вмирає
Ти повір.- я це знаю....
С Зіновська.