Майже століття зароста бур’янами
Собор величний в запустілому селі:
Ошатні білі стіни плачуть цегляними ранами,
І риштуванням павутиння висить на різному алтарі.
Він витримав всі війни та навали –
Був госпіталем, клунею і навіть дитсадком;
І старовинні фрески знов в «приємний» фарбували,
Та проступала через фарбу Богоматір з немовлям-хрестом.
І йшли дощі по чистим білим стінам,
Сніги мели на почорнілі шапки куполів,
Але і досі серед тиші стін почути можна голос віри –
Молитву вітру посеред не відданих на металобрухт хрестів.
4.02.2012