а мені не все одно, де я живу.
я бачу різницю між цими містами.
мені до вподоби ось цими вустами
казати, що я Україну люблю.
я бачу різницю між небом та морем,
хоч іноді злиті вони воєдино.
я бачу красу у небесної зливи,
я бачу щось рідне між нами з тобою.
я полюбляю метро українське,
де кожна людина - частина країни,
і кожен із нас відчуває це близько.
і це почуття вже ніколи не згине.
чи я патріот? та ні, я, насправді,
просто вважаю, що більше не треба
кривити роти, не дивлячись на небо.
синє-пресинє - бо ми цього варті!
я хочу додати ось що укінці:
я сенсу не бачу лише у одному -
чому, маючи, найспівучішу мову,
ми (опускаємо очі додолу)
російської мови митці?