Милий за бажанням…
Так сліпо йде за цим хворим коханням,
Навіщо й для чого вже й не пам’ятає.
Хурделиця люта в його серці чигає.
Образа жалюча, як люта оскома.
І гордості з Них все не впаде корона.
Актори безумні! На публіку грають!
На гру цю безглузду чуття витрачають.
Що не правильно це, знають так само.
Наближення щастя Їх, мабуть, злякало.
Зробили багато, не вчинивши нічого.
Крім образ і недопалків. Від зізнання палкого.
Лицедії закохані, клоуни «долі»!
Забули цілунки, що змішані в крові
Їх губ. Лиш щоб потім сказати «байдуже».
Коли в думках лиш… Я люблю тебе. Дуже.
P.S.
Та прийде весна. Їх зігріє обох.
Й підуть вони разом… Підуть удвох!