коли джмелі та бджоли заведуть свій танець над вишневими садами...
коли кульбаба вкриє левади і луки.
коли бузок набубнявіє,
коли бузьки заскрекотять весні осанну,
уперше винесуть надвір вечерю
уперше заспівають пісню
уперше на Зорю поглянуть
потомлені землею посполиті…
А може ні…
Село затихне, не засне, бо телевізор, бо новини_серіали.
Ми підемо в садок вишневий. А який же ще?
Із неодмінним атрибутом:
хрущами.
По тому вийдемо на греблю послухати як жебонить вода,
як лелики* перекликаються поміж собою.
Я чутиму як струменіє кров у пальцях, у долонях твоїх_моїх
Ти в тисячне почуєш, що люблю. Жінкам не набридає ця банальна ідіома.
Тож сома горнеться до соми, бо хочеться тепла. Хай сом лишається в ставку.
Ми підемо додому...
Лежанка ще не охолола. Є ще вино, вершки,
торішня полуниця в джемі. Підемо мила, я люблю тебе:
почався відлік тисячі нової…
------------------------
* кажани