І спать хотів
І не спромігся підвестися,
Приспало тебе лихо технологій,
Боротись сил не було
і ти лиш спав ,
коли в тяжку годину,
страждали твої друзі,
вели безжальну боротьбу,
і дивлячись в майбутьнє,
не знали про те лихо,
що їх спіткало там також
що вже не зійде сонце,
що вже не буде міри часу..
і знов знання убило світ,
як ті атланти, що втонули,
тільки тут гірше!
тут всі палають у вогні,
чи губляться у мрякі,
а демони залізні сосуть із нас життя,
й потішно глузують із нашої вини,
із нашого буття,
ми йдемо в забуття...