Журавки сиві, україночки мої!
Пожовклим листям шелестять гаї.
Загорнуті ліси в гірку печаль,
За втраченим життям - пекучий жаль.
У небі — ясно-голуба блакить,
Осіннє сонечко яскраво ще горить.
Збиваються до гурту журавлі,
Летять у вирій пташечки малі.
А ви чекаєте у гості солов'їв,
Що з українських прилетять гаїв.
Вони розкажуть, як батьки живуть,
У вічність друзі все пливуть, пливуть...
Чекають діточки гостинців від бабусь,
Сумує десь покинутий дідусь.
А там в Італії бабуся сльози ллє.
Лягає з болем, з ним вона встає.
Ніхто не знає, як же там їй важко...
Всіма покинута забута бідна пташка.