І несподівано різдвяний сніг
змінив усе навколо, нас з тобою,
знесилених, ховає в заметіль,
повітря пахне солодко журбою
Холодною, як неспокутий гріх,
як сіре сонце над моєю головою,
що в прірву котиться, звідтіль
відлунням вітру для нас всіх
Важкий тягар докладених зусиль,
який завжди ми несемо з собою
і досвід непотрібний, бо є ціль,
Та засобів нема, лишився сміх
в майбутньому, де чорною водою
заповнить час ланцюг слідів моїх.