Навколо видно лише маски
Ми всі ховаєм щось за них
І злість,і радість,долю ласки
Там сум,журба,зрадливий сміх.
Ми боїмось сказати правду
Ховаєм щирість і пітьмі
Бо краще солодко збрехати
Ніж гірку правду в очі донести...
Ми імітуєм все: кохання,дружбу,вірність
Забувши про красу свого буття,
І рідко відкриваєм серця щирість
Крокуючи по стежці забуття...
Та й часто щоб прогнати цю реальність
Зникаємо в полоні вічних мрій
Де все без фальші й,покидаючи брутальність
Даємо волю почуттям своїм.
Та десь у тиші, в темноті, серед розрухи
Видніється ледь зримий вогник доброти
Лиш протягни до нього свою руку
Й ясним вогнем добро засяє у тобі...