Одяг.
Голос в нічному провулку,
що окликає тебе,
коли йдеш додому,
плеєр в вухах,
ти ніколи нічого не чуєш,
але хтось почує,
хто-небудь колись почує.
Попіл в пустій попільничці,
в цій квартирі ніхто не курить,
та тут ніхто й не живе
вже цілісіньку тисячу років,
попіл в пустій попільничці. попіл.
твоє волосся на гребні,
ти була в мене два рази
і вже волосся на гребні
розкидані по підлозі тексти
бітли, зе дорз, ддт, сплін, тощо,
усе пережите, усе прожите, все нажите.
зкомкана постіль.
я коли сплю дуже верчуся.
дуже верчуся, коли сплю один.
гільзи для тютюну,
колись набивав траву,
мав собі звичку робити дарунки
на дні народження друзям,
і мати собі в дорогу.
гільзи для тютюну.
невипиті ще пляшки.
за кріслом, за ліжком, за піаніно,
що божеволіє від власного звуку,
невипиті ще пляшки.
щоб я завжди знав, куди повертатись,
щоб я йшов на їх запах.
дитячі книжки.
їх список можна складати вічно.
їх залишається, хоч щороку їх роздаровую,
хоч щороку їх викидаю,
їх залишається кілька.
пуста ностальгія -
декілька чистих блокнотів,
декілька повних блокнотів
брудних від моїх кривущих віршів
декілька чистих блокнотів.
декілька повних блокнотів.
знаєш, люба,
коли б ти про все це знала -
ти б мене не питала,
ти б не питала мене
чому я такий.
чому я такий пустий.