Трава духмяна, соковита,
Вальяжно гнеться до землі.
Промінням сонячним зігріта,
З росою капель на стеблі.
В гаю зозуля закувала,
Всіх розбудила на зорі.
Сорока вмить застрекотала,
І дятел стукає в горі.
Так дружно ранок розпочався,
Заклопотались сходу всі.
І гомін по селу роздався,
Трудитись вийшли косарі.
Вони відбили свої коси,
На сінокіс гурьбою йдуть.
Косити їм поможуть роси,
Всі дружно стануть і почнуть.
На луках шелест роздається,
В покоси падає трава.
Над ними перепел все в’ється,
Він за гніздо пережива.
До ставу йдуть корови, вівці,
Води напитись, відпочить.
Надувшись сич сидить на гілці,
І заєць під кущем не спить.
Таким життям живуть роками,
В природі дії свій Закон.
Спілкуюсь рідко з земляками,
В житті все більше перепон.