Коли життя на чомусь ставить крапку
Ти плачеш так немов мале дитя.
І сон, він не приходить аж до ранку,
Воно таке ненависне – життя.
Комусь воно дарує тільки радість,
Комусь дає лиш горе і біду,
В комусь воно лишає тільки заздрість,
Що у тобі, моє життя, знайду?
І вибачень твоїх я не приймаю:
Там де помилки, я знайду свій шлях.
Пільг і поблажок в тебе теж не маю –
Вони лише для слабих та невдах.