Жду я, тревогой объят.
Жду тут на самом пути:
Этой тропой через сад
Ты обещалась пройти...
А. Фет. 1886
АФАНАСИЮ ФЕТУ
Заплетались мысли кружевами,
Музыкой звучал волшебный стих
И восторг не описать словами,
И ещё мгновенье - мир затих.
Полилась чрез бури и невзгоды
Трепетность израненной души,
И любовь, сверкавшая все годы,
Звёздочкой, немеркнущей в глуши.
И опять никак не налюбуюсь,
И волнуют все его стихи,
В них познаю нежность поцелуя,
И печаль, и шорохи в тиши.
Вместе бродим по ночным аллеям,
Вместе ждём, а вдруг она придёт!
(Замирало сердце, рядом млея),
И опять любимым назовёт!
10.01.12
фото из интернета
Афанасий Фет (23.09.1820 - 21.09. 1892)
Моя благодарность Петру Голубкову
за прекрасный перевод на украинский
язык.
Поетові. Знову граєш ритмом і словами
(вільний перклад П.Голубкова)
Афанасію Фету
Знову граєш словом, ритмом, римою.
Результат - вірш незрівнянний твій.
І рябить вже знов перед очима,
І на мить – стихає буревій.
Ти проніс крізь бурі й негаразди
Зраненої трепетність душі,
Та любов виблискувала часто
Зіркою, не меркне що в ночі.
Ними я ніяк не налюбуюся,
Все звучать підсмучені вірші,
В них і ніжність поцілунку чується
І печаль, і шерехи в тиші.
Темними алеями блукаючи,
Почекай, а раптом йде любов?!
Мліє серце поруч, завмираючи,
І назве тебе – коханим знов!
Петр Голубков 10.01.2012 16:33