Три горішки в кишені -
не для Попелюшки, для білочки чи може для білика.
он він зиркає вишневими очиськами із ялини,
причаївся, лякає кота мого Басю,
мудрого, але боязливого...
Я кажу йому: "Котику, не лякайся, рідненький,
я тобі почитаю Басьо, майже твого тезку,
Це зовсім не те, що ти думаєш. Він, звісно, - японець,
але не Муракамі..."
Мій котик старесенький зітхнув і заплющив очі,
вмостився на ковдрі поруч зі мною,
передав телепатограму: "Relax, мій Господарю, читай свої хайку
та Бог уже з вами..."
Ми разом читаємо чудові вірші, вже років шістнадцять, не менше.
Він знає на пам'ять "Крука", "Анабель Лі", майже всього Плужника
та Майка Йогансена. Він - естет, ще той, мій котичок Бася.
Ми в ніченьку цю чорну
читаємо Басьо, шкода що,
не в ориґіналі...