Вона упевнена в собі і незалежна,
Рішуча, самостійна і … сама,
Вона для всіх, неначе протилежність –
Різка і прохолодна, мов зима.
Вона ховає щирість і кумедність
За строгі риси гарного лиця.
В її душі приховано безмежність,
Багатобарвну скупість мудреця.
Вона когось любила і страждала,
Її любили,… та не ті весь час…
Вона варила каву і вірші писала,
Лишаючись самотня раз у раз.
Вона і зараз каву варить,
Гуляє містом й пише щось вночі.
А уві сні одне обличчя бачить,
І все чекає, що він прийде навесні.