Минуле тернами чіпляє - не пробитись
Не оглядаюся назад, щоб не спинитись
А сонце світить десь на обрії далеко
І вже зібрались, кличуть в путь мене лелеки
Я постараюся злетіти просто в небо
Для того крила позичать мені не треба
Моя душа легка, мов сон, пірне в повітря
Болючі виймуться тоді із серця вістря
Як би ж могла я для дітей життя віддати
Почуй мене Творець, тебе прошУ, як мати
Додай здоров'я діточкам моїм і сили
Щоб у добрі і щасті довгий вік прожили