Поэма
Рассветом склоны гор освещены,
Покоем мудрым здесь владычит вечность,
И безупречно зрима бесконечность,
Уютно ей в объятьях тишины.
Сурб - Хач – армянский монастырь в Крыму:
Глухая башня, над гавитом** – звоны ,
Под куполом сферическим – пилоны ,
Скрипит кадило в голубом дыму.
В соборной церкви – древние черты,
Пропорций строгость, своды на нервюрах,***
Резная вязь – в орнаментах, фигурах –
Ансамбль оригинальной красоты.
Как соразмерна линий чистота
(Отметить это нужно и уместно),
Надёжна крепость и удачно место,
Во всём изысканная простота.
Гавит – притвор, а в нём портал внутри,
А в кладку стен вмурованы хачкары.****
Кресты и надписи. Чтобы избегнуть кары,
Моли, молись и в истину смотри.
Молитва – суть, она – глаза души,
История таит в себе примеры:
Народ спасал детей, культуру, веру,
А сохранил грядущее в глуши.
Армянскую культуру сохранить,
Сберечь в Крыму детей своих и внуков,
Спасаясь от нашествия сельджуков,
Оставили сожжённую Ани –
Столицу. Дом, обжитые места
Покинули. Отчаянье и горе
В сердцах несли в чужие земли, горы…
Начало жизни с чистого листа.
Сурб – Хач, как утверждают старики, –
Седое время, вихри, перемены…
Имеют память крепости и стены,
Века хранят «укусы и клыки»…
Рассветом склоны гор освещены,
Покоем мудрым здесь владычит вечность,
И безупречно зрима бесконечность,
Уютно ей в объятьях тишины.
-------
*- армянский монастырь
**- притвор
*** - выпуклое ребро свода
**** посвятительные камни
Старо-кримський Сурб-Хач*
========================
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
Поема
Світанку шле привіти птичий спів,
На схилах кримських гір дрімає вічність,
Тут ніби серцем зриш її величність –
Їй затишно в обіймах кримських снів.
Не спить Сурб-Хач* – вірменський монастир
З хрестом на башті: над гавітом* – дзвони;
Під куполом, що сферою, – пілони;
Скрипить кадило, мліє дух мастил.
Мене сюди привів сусідський син,
Показуючи зводи на нервюрах,*
Ажурну в’язь – в орнаментах, фігурах..
Так, це ансамбль духовної краси.
Глянь, як велична ліній чистота.
Просвітницький, духовний центр, фортеця:
Співмірність – ніби музикою ллється,
Усюди урочиста простота.
А ось притвор, всередині – портал,
У кладку стін вмуровані хачкари.*
Усюди написи: уникни злої кари,
Молись, моли – священний час настав.
Молитва – суть, вона – духовний друг,
Що скрашує буденність чорно-сіру…
Народ культуру рятував і віру –
Зберіг, передусім, незламний дух.
Не підкорившись злу і Сатані,
Ховали у Криму дітей, онуків.
Рятуючись від на'пасті сельджуків,
Зали'шили палаючу Ані –
Свою столицю. Селища, міста
Покинули.. – та з відчаю і горя,
Пішли в чужі краї, далеко в гори,
Життя почавши з чистого листа…
З’явився так Сурб-Хач.. – у ті віки,
Коли були такі буремні зміни..
Так, пам’ятають все сурб-хацькі стіни:
І жах, і гнів, і славу, і штики…
Світанку шле привіти птичий гімн,
На схилах кримських гір дрімає Вічність,
Тут ніби серцем зриш Її Величність –
Їй затишно в обіймах кримських гір.
----------------
*Сурб-Хач (в пер. з вірм. Монастир Святого Хреста) – монастир Вірменської апостольської церкви, заснований в XIV ст. в лісистій долині схилу гори Гриця (Святого Хреста) близь міста Старий Крим;
*гавіт – притвор; * нервюра (від лат. nervus – жила) — ребро склепіння;
* хачкари – присвятні камені.