Ненавиджу цей нескінченний дощ,
Чекаючи прощання на зупинці.
Безлюдність змоклих одиноких площ,
Німу печаль на денці у зіницях....
І те, що світ і невблаганний час
Тебе забрав....розбиті сподівання...
І як боліло серце на прощання...
А потім в мить одну не стало "нас"....