Небесами союз наш освячен.
Скільки літ, а недавно наче.
Та прийшов той осінній вечір...
Ти востаннє схилила плечі,
Й перед тим, як лишити цей світ,
Напівшепіт благав твій: «Простіть...».
Я – без тебе... І біль, і відчай...
Не шкодую сльозу чоловічу,
Щоб зі згадок про все,
що бувало між нами,
Змити навіть маленькі всі плями,
І щоб пам’ять про тебе, мила,
Тільки сонячно в серці світила.
---