Забуті села... Кинуті хати...
Облуплені, не раз дощем омиті.
І хочеться повз них скоріш пройти...
І чуєш, як дзвенять шибки побиті.
Приходив хтось і відірвав замок,
І двері прочинив в чужу оселю.
Столярний витягнув у двір станок,
У кухні пробував зірвати стелю.
Та все покинув... Трішки поволік,
На довше вже не вистачило сили.
Колись тут жив робочий чоловік,
Селяни все йому полагодить носили...
Умів зробити двері і вікно,
Полагодить замок, щось запаяти.
Сам змайстрував сушарку, щоб провіяти зерно,
Зробив сопілку і на ній умів заграти.
Пройшло життя, і весни відцвіли,
З минулого лишились одні тіні.
Господарі у вічність відпливли,
Лиш сад старий шумить у запустінні.