Село моє, дахи білявих хат,
Зимовим сном дерева сплять у білім,
У печі дрова мирно стугонять -
Відлякують холодні заметілі.
А люта віхола не думає вщухать,
По лісі носиться. А чи не заблукає?
А парубки під вікнами кричать,
- Колядувати можна? - все питають.
І лине пісня із кутка в куток.
Й сліди ведуть од хати і до хати.
Дорогу замітає вже сніжок.
Ледь чути десь співають і дівчата.
Вертаюся до себе я, село,
Пригадую ту новорічну казку.
Кохання там із розуму звело,
Весна подарувала мені ласку.
І аж заходяться сміються солов'ї,
Й ридають - серце рветься десь од болю.
Дороги різні стрінуться мені,
Але моє село завжди буде зі мною.