Сумні великі очі хочуть світ ввібрати,
Мов крила ластівки, високо врозліт брови....
З ікони дивиться на діток Божа Мати,
Вуста скорботні не промовлять слова.
Тримає на руках маленького Ісуса,
Свою кровинку у світ білий посилає,
Щоб він за всіх людей земні гріхи спокутував.
Провини нерозумним Господь Бог прощає...
Перед іконою навколішки сирітка...
Змарніле личко, повні болю оченята.
Ніхто не знає, хто вона і родом звідки,
Чого у розпачі ламає рученята.
Скривився з болю ротик, сльози покотились...
Маленькі груди підіймає хвилювання.
Без матері сирітка залишилась...
За що їй Бог відміряв тяжке покарання?
А Матір Божа палко за сиріт молилась,
Коли б змогла, усіх від горя захистила.
Маленька дівчинка з надією дивилась
На Матір Божу - захистку просила.