Исповедальное... Из Марго Метелецкой

Светлана Груздева
                http://www.stihi.ru/2011/12/10/283
                /перевод с украинского/

               
О, мысленная исповедь тебе!
И я минуту каждую в судьбе
Молила – не катиться слишком резво,
На то  надеясь, что рассудит трезво…

Но только в зимний час глухой поры
Срывалось время пулею с горы,
Смеялся месяц, выставивший рожки,
Что смысл  скатился с жизненной дорожки…

Высасывала хищно немота,
В кустах скрывалась давняя мечта,
И старость ошарашено пугала…
Тогда вовсю в ночные сны скакала –

Вневременности чудо-короба,
Где мёдом щедро разлилась судьба…

Оригинал:

Я сповідалась подумки тобі
 І в кожної хвилини у добі
 Благала не котитися так стрімко,
 Надіючись на вікову затримку...

 Але цієї зимної пори
 Зривався час кулясто із гори,
 Сміявся місяць, виставивши роги,
 Що сенс пропав життєвої дороги...

 Висмоктувала хижо самота,
 Ховалась в хащах скривджена мета
 І старість нашорошено лякала...
 Тоді чимдуж в солодкі сни тікала -

 Кудись у розмаїте позачасся,
 Де доля щедро медом розлилася...