Себя не обманывай, знай,
Верных Христу ожидает рай,
Его Святая обитель,
Предателям – вечная гибель!
"СОН"
***
Бачу сон, в пітьмі іду,
"Люди де це я?" – "В Аду!", –
Сотні тисяч голосів,
Відгукнулись наче спів.
***
Придивляюсь, все палає,
Та картина проступає:
Стони, крик, вогонь здіймає,
Нечисть бігає, стрибає.
***
Дивлюся, як крізь пелену,
І бачу річку вогняну.
Питаю: "Що це?", дим повсюди,
– "Отут сидять – Великі люди!"
***
Першу бачу Роксолану –
"Героїню бездоганну",
Вона із пекла виступає,
Та русу косу розплітає.
***
А нечисть зразу підбігає,
В вогонь тризубами штовхає,
За те, що віру продала,
За те, що відьмою була.
***
Дим знову наче розступився,
Степан Бандера сам з'явився,
У нього руки до плечей в крові,
А під ногами мертві діточки малі.
***
Із темряви знов біси вибігають,
З живого з нього шкіру обдирають.
За зраду, що в "СС" служив,
Мільйони люду погубив.
***
А ось і гетьман малороський –
Іван Мазепа – зрадник польський,
А поті шведам запродався,
Тим, що він збоченець, пишався.
***
Лице у нього наче сажа,
А по бокам рогатих стража,
Всі, кого зрадив, стоять повсюди,
І голос:"Це новий Іуда".
***
"На православну Русь Святу,
Привів католицьку орду,
Та тридцять "сребреників" взявши,
На вік залишиться в Аду!"
***
Пробачення йому нема,
Навіки проклятий – "Анафема!"
А ті, хто його нині прославляють,
Прокляття те, на себе накликають.
***
Християнин, та патріот,
Вважа Шевченка весь народ,
Враз розступився адський пар –
Стоїть насупившись "Кобзар".
***
Царя Святого ненавидів,
Народ до бунту закликав,
Та в одержимості своїй,
Велику Русь в віршах поправ.
***
Блудник, пияка, лицемір,
Відступникам всім – ідол і кумір,
"Хрещений батько українського нацизму",
Чий погляд просить екзорцизму.
***
У віршах Бога проклинав,
"Пролити крові!" – закликав.
Від зрадницького духу не звільнився,
І "богоборцю древньому" вклонився,
У нього в рабстві опинився,
Холопом був, холопом залишився.
***
А ще є таємниця, що Тарас,
Я дуже вибачаюсь, - підорас,
Така ось рима, це не жарт,
А впертий, безперечний факт.
***
Але найбільший гріх, що він зробив,
Це те, що Богородицю хулив,
В таких талан і розум відбирає,
Господь цього не вибачає.
***
Масон був, демонам служив,
Штовхав людей до революцій,
Навіки душу загубив,
Відправлений до екзекуцій.
***
Ще бачив я у казані,
Киплять відомії натури:
Шухевич там, Франко, сидить Петлюра,
Махно й Грушевський варяться на дні…
***
Вмить "українізатор" головний з'явився,
На цих "героїв" люто подивився,
В минулому найрозумніший янгол,
Якого зараз звуть – диявол.
***
Своє мерзенне слово,
Він сказав шипляче:
"Оця продажня погань,
Що ти зараз бачиш,
***
Усе життя мені служила,
Продавши Бога,
Ти не жалій їх,
Їм туди й дорога".
***
Жовто-блакитний шведський прапор,
У них над головами мерехтить,
А рядом, біля казана,
Язичеський тризуб стоїть.
***
Один казан стоїть пустує,
"Для кого він?,"– питаю я.
"Лжепатріарху Філарету,"–
Відповідає чортівня.
***
"Невдовзі він сюди прийде,
Христопродавців приведе,
У цьому казані він буде,
З юрбою бешених іудів.
***
А тим, за нами, хто пішли,
На зраду "Томос" надали,
В "АвтоФекалію іуд збираєм,
Сміємся й в ряси одягаєм.
***
А ваша "церква помісна" та самосвятська,
Вона моя, готує до мук адських,
Любові в серці, хто не має,
Того до себе закликає.
***
Ще є у вас, так звані, "незалежні" козаки –
Вони Русі Святої зрадники,
Красуються з тризубами на картузах,
Цих ряжених усіх чекає жах!
***
А ті, що нині правлять в Україні,
Усі "свідомі", "незалежні", та "єдині",
Собі вже заробили пропуск в ад,"–
Сказав весь чорний, та рогатий гад.
***
"Вони себе всі православними зовуть,
Ікони всі цілують, та у храм ідуть,
Але брехня страшна ця,
Їм на голову вернеться,
Бо поцілунок той – він
"Поцілунком Іуди" зветься.
***
Хто сльозино гімну підпіває,
До серця руку прикладає,
Той перший в лютую напасть,
Цю Батьківщину і продасть".
***
А потім він замислившись на мить,
Той демон, знов промовив в слух:
"Ці "українські патріоти", як і ми,
Терпіть не можуть "Руський дух".
***
Із-за туману, з-за гори,
З'явилися чотири жіночки старі,
Це матері, отих, значних персон,
А мій продовжується сон.
***
Жінки із аду вилітають,
На грішну землю потрапляють.
І бачуть – мітинги ідуть,
Паради, квіти всі несуть.
***
Бандерівці ідуть, нацисти,
Бритоголовії ОУНівці, фашисти,
У вишиванках йде парад,
Крокують хлопці прямо в ад.
***
До пам'ятників їх дітей,
Прийшли громадою всієй.
Гучні промови промовляють,
"Героїв" мертвих "поминають".
***
Аж голос з неба, наче грім,
Але не чути їм усім,– :
"Чим більше їх тут прославляють,
Тим дужче біси їх карають,
Чим більше будуть шанувати,
Там будуть зліше катувати".
***
Але почули матері,
Громаду, де малі й старі,
Штовхають, б'ють, кричать, та плачуть,
Але не чують їх, не бачуть.
***
Людей не в змозі розігнати,
Давай до Господа благати:
"Прости Господь, нас пожалей,
Мы просим за своих детей.
***
Спаси же Господи детей,
Послушай Ты хоть матерей,
Он может всё, Он пощадит".
Но отвернулся Бог, молчит.
***
Смотрю, по кладбище идёт,
Среди могил, переступая,
Согнувшись, женщина седая,
Найдя могилку, крест кладёт.
***
Ни памятников нет, ни обелиска,
А деревянный православный крест,
Парадов нет здесь, митингов и близко,
Лишь ветерок дохнёт, прохладой этих мест.
***
А на кресте, на карточке простой,
С улыбкою парнишка молодой.
Тельняшка, камуфляж, да голубой берет,
А под тельняшкой на груди,
Видать нательный крест.
***
И присмотревшись, я вдруг вспомнил,
Ведь это – Женя Родионов.
В плену, он крест, с груди не снял,
За это, голову отдал.
***
За Веру, за Отечество, Царя,
Погиб он – "за други своя",
Ислам нечистый не приняв,
За Веру предков грудью став.
И Русь Святую не придал,
От Господа венец принял.
***
Глаза ж откройте лицемеры,
Предатели отцовской веры,
Кто настоящий патриот,
Мальчишка этот, или "самостийный сброд"?
***
Который в НАТО нас ведёт,
Свой "затуманенный" народ.
Премьер-министр, иль президент,
Або "Верховна зрада",
Которые служить нечистым очень рады?
***
Нет,– Русский воин, в девятнадцать лет,
Даёт нам удивительный ответ:
"Судьбы счастливее не пожелать –
Чем жизнь за Родину отдать".
***
А женщина та – Жени мама,
Она идёт к ступеням храма,
Заходит в церковь, в тишине,
Икона сына на стене.
***
Она не видит; яркий свет!
И сын весь в белое одет,
Спустился прямо с неба к нам,
В обычный сельский, скромный храм.
***
На всю округу свет разлился,
А крестик на груди светился.
И голос с неба: "Он Святой!
Наш русский воин молодой".
***
Ещё раз голос тот раздался,
Чтоб люд в героях разбирался:
"Одни за Веру души клали,
Другие дьяволу продали,
***
Пускай запомнит любой мерзавец,
Какой его бы власть и слава не была,
Но не один христопродавец,
Не минит адского котла.
***
Путь к истине, вы, если не найдёте,
Где правда, а где ложь не разберёте,
То душу потерять вам будет очень просто,
А ведь у ада имя - "Поздно"!
На этом свете не поймёте –
С предателями в ад пойдёте!"
***
04.04.2009г.