Калинова елегiя

Алёна Лабиринт
Панує тиша у читальній залі,
Хіба що чути шурхіт сторінок,
Що час від часу бережно гортали
Тендітні руки втомлених жінок.

Вони за день втомились на роботі,
А ще ж по дому поратися час.
Але знайшли хвилинку у турботі
Й завітали ввечорі до нас.

Для кожної знайшли ми щире слово,
Про наші книги все розповіли,
А при нагоді - то будо їм нове -
До Калинової Вітальні повели.

Там, у Вітальні, затишній й барвистій,
Пили гарячий і духмяний чай.
Ось на стіні висить калинове намисто,
Ось - вишиванка і квітчаста шаль.

В приємній бесіді тихенько час збігає,
Пора вже йти, збираються жінки.
Взяли з собою книг. Тепер ми знаєм -
Прийдуть не раз іще гортати сторінки.