Ще безтурботна зграйка горобців додзьобує криваву горобину...
на спину пес-безхатько ліг, хвостом підлесливо виляє
отримає цукерочку, зітхне, згадавши, що зима,
як той прилив чи смерть приходить невблаганно
та поплететься в пошуках тепла
туманний вечір ляже на поріг мого помешкання старого
замок не схоче зразу відмикатись:
похукаю, поклямцяю, торигну, відіпру
і пару випущу з сіней...
а потім грубу розпалю, сидітиму біля дверцят напіврозкритих
і млость тепла розтопить на часину моєї самоти холодний став
"і ким ти став?"
- двійник мій посміхнеться з задзеркалля -
"і з ким ти є, метелику Лі Бо, барвистий лицедію?"
я промовчу, дістану Плужника з полиці,
вмощуся на фотель аби спасати те,
що можна врятувати...