* * *
До моря сліз, під тиском пересудів
Пролитих, і моя вплила краплина;
До храму людських змагань, праць і трудів,
Чень, і моя доложиться цеглина.
А як мільйонів куплений сльозами
День світла, щастя й волі засвітає,
То, чень, в новім, великім людськім храмі
Хтось добрим словом і мене згадає.
2 апр[еля] 1880
* * *
Післанці півночі, в далекім юзі,
В прекраснім краю барв, багатства, пісні,
Перекажіть про сірі, безутішні
Мли, що стоять на нашім виднокрузі!
Перекажіть про бідність, сльози вічні,
Про труд безсонний в болі і натузі,
Про чорний хліб твердий, печений в спузі,
Про спів жалібний, мов вітри долішні!
Перекажіть про те, що вас прогнало
З нещасного, хоч рідного вам, краю,
Щоб всяке щире серце й там ридало!
Та сли й там бідні схнуть, терплять, ридають,
Сли й там земля ссе кров їх, сльози й піт,
А хліб дає не їм — мовчіть! Мовчіть!
20—21 окт[ября] 1883
ПЕРЕВОДЫ
* * *
Из-за дурной молвы пролилось море слёз,
Уплыла и моя слезинка к ним;
В храм человеческих забот и грёз
Заложен, может, будет мой кирпич.
Когда же, купленный слезами миллионов,
День света, счастья, воли рассветёт,
То кто-то и меня, в том храме новом,
Быть может, добрым словом помянёт.
СОНЕТ
Посланцы севера, где южный край в цвету,
Мир песен и богатств, и красочных открытий,
О серых мельницах скорбящих расскажите,
Что на пути у нас отчаянно встают.
О слёзах горестных, о бедности шепните,
И про тяжёлый свой в болях рождённый труд,
Как чёрный чёрствый хлеб всегда в золе пекут,
И с песней жалобной гул ветра вы сравните.
Чтоб сердце доброе там искренне рыдало,
Поведайте вы всем о том, что вас прогнало,
Хоть и несчастный край, но ваш родной оплот.
Но если бедняки там до сих пор страдают:
Земля сосёт их кровь, а хлеб не им даёт,
Тогда молчите вы, молчите, умоляю.