Політ душі в потоці вітру почуттів до берегів самопізнання.
Як сильно я цього хотів і ось нарешті здійснилося бажання!
Як сокіл розсікаю крилом своїм тепле повітря,
Напевно знаючи вже сенс свого земного буття.
Лечу над морем смутку і вічних турбот,
Десь там є і моє неосмислене минуле.
Та я людина, а не просто робот,
Без проводів і схем – єдине ціле!
30.11.2011