Васыль Стус
***
Блеск ярких труб, что их же и слепит -
снаружи их, внутри. Высоко вознесен
струится день. Остекленелый небосклон,
как спирта штоф, стоит.
Другие, словно женщины, стихают,
душе твоей отдавшись, что остeкленела
в сиянии. В века уходит тело,
себя, как мост прозрачный, продолжая.
с украинского перевел А.Пустогаров
.
Лискучі рури власним сяйвом сліпнуть —
іззовні і зсередини. Струмить
високий день. Як спирту штоф, стоїть
осклілий обрій.
Iнші в душах тихнуть
і віддаються щедро, як жінки,
твоїй душі, що в сяєві оскліла.
I довжиться твоє прозоре тіло,
мов ажуровий міст — через віки.