Календар

               
                *    *    *

    
Два тисячоліття календар вже має...
Ми втрачаєм ро́ки, прагнучи ще літ.
В зоряній колисці  Час нас розшукає
Й відповідь спитає  за земний наш   с л і д.

Хай душа поплаче, каючись Там Богу
За своє минуле з безліччю гріхів.
Бо її чекає десь нова дорога,
На якій не буде вже календарів.

Там, куди йдемо́ ми — в Вічності безкраїй
Все нам невідоме — Тут же — все дарма!
Тут останній аркуш календар скидає —
Там, де зір безмежжя, відліку нема...       

               

                *    *    *
   
 
               
                / 10.03.2000 р. /