Вiдгукнись

               
               
Рік  за  роком  на  долю  накручують  дні.
Ти  пішов  по  життю,  мов  по  свіжій  стерні.
Тебе  світом  веде  по  життю  маєта,
Дома  ж  в  скринькі  поштовій  живе  пустота.

А  батьки  у  тривозі:  від  сина – ні  слова,
Марно  ждуть  вони  вісточку  знову  і  знову.
Споконвічна  утіха:  “Мовчить – все  гаразд”
Лікувала  їм  біль  за  дитину  не  раз.. .

На  життєвих  шляхах  бути  може  всього,
Та  від  дерева  роду  свого
Гілкой  кволою,  хлопче,  ти  не  відчахнись. 
Сум  батьківський  почуй.  Відгукнись.

---