Смертельный падеграс Вольн. пер. с укр. Л. Костенк

 
               
                Ниже см. оригинал

Земля кружится в межпланетном вальсе.
Ветра галактик – скрипки корабля.
Гармония сквозь горечь диссонансов
Приносит ритмы танца для землян.

В груди вдруг сердцу стало тесно, тесно!
Смычки распилят мёрзлую печаль.
И вдруг взорвутся мышцы неуместно
И кровь, как ток, наполнит тот Грааль.

И не паркет, затоптанный до глянца,
Сапог в грязи вперёд легко скользит,
А вся планета – пьедестал для танца,
Где сходят вальсы с голубых орбит.

Гремит высокий гонор полонеза,
И лихом бьёт о землю перепляс,
Поверхности лезгинка точит лезвий
И грациозно ходит па-де-грас.

Швырял канкан мережки парижанок.
Хлестал аркан по серым постолам.
Отчаянные танцы меж ножами
Шотландки исполняли на столах.

Большое дело – танец меж ножами!
Танцуй, смотри, лишь пальчик не порежь.
Мы боль дорог военных испытали,
Несли мы тяжкий бездорожья крест.

Там труп коня, что в сизую вмёрз осень.
И близко смерти подошла тропа.
А я иду. И делаю на ощупь
На минном поле осторожно па.

Ещё полгода – всё пойдёт здесь прахом.
Вселенная поместится в слезу.
И в дрёме мины, словно черепахи –
В земле шершавой медленно ползут.

О пируэты вынужденных танцев!
Кто шёл по полю минному хоть раз,
Тот мимоходом на паркетных глянцах
Припомнит тот смертельный падеграс. 

   
СМЕРТЕЛЬНИЙ ПАДЕГРАС      Лiна Костенко

Земля  кружляє  у  космічнім  вальсі.
Вітри  галактик  -  вічні  скрипалі.
Гармонія  крізь  тугу  дисонансів
проносить  ритми  танцю  по  землі.

І  серцю  в  грудях  тісно,  тісно,  тісно!
Смички  пиляють  задубілий  сум.
Зненацька  м'язи  вибухнуть  первісно,
ударить  кров,  як  електричний  струм.

І  не  паркет,  зачовганий  до  глянцю,
не  долівки,  налиплі  до  чобіт,  -
вже  вся  планета  -  п'єдестал  для  танцю,
де  сходять  вальси  з  голубих  орбіт.

Гримить  високий  гонор  полонеза,
і  лихом  б'є  об  землю  перепляс,
лезгинка  чорна  срібні  гострить  леза
і  граціозно  ходить  па-де-грас.

Шпурляв  канкан  мережки  парижанок.
Шмагав  аркан  по  сивих  постолах.
І  відчайдушний  танець  між  ножами
шотландки  танцювали  на  столах.

Велике  діло  -  танець  між  ножами!
Танцюй  собі,  лиш  пальчика  не  вріж.
Доріг  війни  смутні  подорожани,
ми  знали  інший  -  танець  бездоріж.

Десь  труп  коня  вмерзає  в  сизу  осінь.
І  смерть  впритул  до  мене  підступа.
А  я  іду.  А  я  роблю  наосліп
на  міннім  полі  обережні  па.

Півроку  вбік  -  і  все  це  піде  прахом.
І  цілий  всесвіт  вміститься  в  сльозу.
Дрімотні  міни  -  круглі  черепахи  -
в  землі  шорсткій  ворушаться,  повзуть.

О  піруети  вимушених  танців!
Хто  йшов  по  полю  мінному  хоч  раз,
той  мимохіть  і  на  паркетних  глянцях
пригадує  смертельний  падеграс.

*Падеграс – бальный танец

К сожалению, я не знакома лично с замечательной украинской поэтессой Линой Костенко. Не знаю, одобрит ли она этот мой перевод… Но мне очень нравится её творчество, а это стихотворение так разбередило душу, что я не успокоилась, пока не пропустила его через себя…