Рецензия на «Ще не зима» (Инна Приходько)
Осінній ліс замовк без вітру,
який принишк, притих, щоб знову...
Той вітер листя з лісу зірве, зітре
всі спогади...щоб народити нові...
Засне, замліє ліс, закутий
у кришталеву брОню, лиш де-інде...
Прошепче вітер, мов спокуту...
Щось незнайоме, загадкове... рідне...