Лише простору жвавий дотик.
Маячня зашкарублих стін.
Живемо ми на світі доти,
Доки осінь співає свінг.
Доки доля нас всіх хвилястих
Розриває смугастим сном –
Ми шукаємо краплі щастя,
Розбавляючи кров вином.
Ні безглуздя, ні світ довкола,
Ні суцільність в житті розлук
Не розірвуть, не знищать кола
Двох закоханих вуст і рук.
То самотності колір втоми,
То сурма грає міддю снів.
Є кохання – це аксіома.
Ти його віднайти зумів…
13.05.10