тупо смотрю в пустую страницу ворда
мысли упрямо разбредаются караванами во все стороны
кроме той которая ведёт домой
твои глаза мне больше не снятся
этой начавшейся зимой
я больше не чувствую
тепла твоего дыхания
новые стихи получаются вымученными и тяжёлыми
как комки осенней грязи на солдатских ботинках
буквы буквы превращаются в загадочные символы
в письмена давно погибших цивилизаций
в иероглифы руны и резы наших исчезнувших предков
и это меня убивает
в числе прочего
подстрочник:
тупо дивлюсь в пусту сторінку ворду
думки вперто розбрідаються караванами у різні боки
крім того який веде додому
твої очі мені більше не сняться
цієї зими що ледь почалася
я більше не відчуваю
тепло твого дихання
нові вірші виходять вимученими та важкими
як грудки осінньої багнюки на солдатських чоботах
літери перетворюються на загадкові символи
на письмена давно загиблих цивілізацій
на ієрогліфи руни й рези наших зниклих предків
і це мене вбиває
в числі іншого