Білий щезник, мізерненький гном -
голий череп та вуха сторчма -
він правує безрогим бичком,
наче в бога позичив керма.
Гордовитий, хоч дуже малий,
він веде віслюків караван.
Та на кожному ослику, злий,
безпорадно сидить істукан.
Десь крайнеба оаза пливе:
то міраж, а не місто живе.
Істукани, худі і бліді,
хочуть хліба, житла і води.
Геть далеко-далеко їм йти -
білий щезник не знає куди.